Арділа-І-Арділа Р. Нефертіті, цариця Єгипту., Киев

Художня повість про фараона Ехнатона, який хотів провести у Єгипті релігійну реформу, впровадивши культ єдиного сонячного бога- Атона, та його кохання до Нефертіті, яка стала його дружиною.

Понад тридцять три століття минуло відтоді, як у Стародавньому Єгипті правив незвичайний цар, невгамовний реформатор — фараон-сонцепоклонник Ехнатон (1375—1358 до н. е.). На околиці нинішнього єгипетського міста Ель-Амарни, яке обпалює гарячий вітер пустелі і оживляє вологе дихання божественного Хапі,— так у давнину називали Ніл — до наших днів збереглися руїни єгипетської столиці Ахетатона — «Міста Атонового Обрію».
В двадцятих роках XIX століття, коли ще можна було розрізнити контури окремих вулиць, на яких стояли недовалені часом і кочівниками залишки храмів, майстерень, фараонівського палацу, сюди прийшли археологи. Почалося дослідження руїн Ахетатона, яке, власне, відтоді й не припиняється, хоч систематичні розкопки ведуться там тільки з початку нашого століття.
1907 року в руїнах Ехнатонової столиці почала працювати німецька експедиція, яку очолив відомий учений Людвіг Борхардт. Через п'ять років Борхардт розкопав скульптурну майстерню. Там було чимало статуеток, гіпсових масок, усіляких заготовок, і серед ник — віко скриньки з вирізьбленим на ньому ім'ям власника: «Шанований богом добрим начальник робіт скульптор Тутмос». І потяглись одне за одним відкриття, що збагатили світове мистецтво творами неперехідної вартості й дали змогу вченим глибше та різнобічніше висвітлити діяльність Ехнатона...